Дошкільник і сучасне медіасередовище

Із десяток років тому головним заняттям дітей дошкільного віку були  різноманітні ігри, малювання, ліпка, слухання казок, відвідування гуртків за інтересами, заняття спортом. Безумовно, діти дивилися мультфільми, вечорами обов’язково «На добраніч, діти!» — це ж був своєрідний ритуал, без якого дитина не могла заснути. Вихідними днями «У гостях у казки» з улюбленою ведучою Валентиною Михайлівною Леонтьєвою,  «Будильник», «Катрусин кінозал», «АБВГДейка». На ці передачі чекали, бо на той час їх було не багато.

Як тепер проводять дні дошкільнята, які заняття їх цікавлять? Якщо він ходить у садочок,  то в будній день там навчається, розвивається, виховується. Педагоги роблять все у міру своїх можливостей та професіоналізму.  Проте і батьки і педагоги визнають, що переважно чекає на дитину у вихідний день. Коли хатньої роботи так багато назбиралося за тиждень, дітям, як правило часу для виховання, не знаходиться. І другом, нянею, співбесідником стає телевізор, комп’ютер. Та чи бачать батьки, що і скільки їх чадо дивиться? Чи  мають можливість «вмикати фільтр» для перегляду далеко не корисної,  не доброї,  не пізнавальної медійної продукції?

В останні роки неухильно зростає число дітей, які не можуть у садочку, а  пізніше  в школі сприймати інформацію на слух. Як встановили вчені, це діти, яких із  раннього дитинства «виховував телевізор». Дітей, які можуть сприймати тільки зорову інформацію, стає дедалі більше. Словесно відтворити події  дитина логічно, зв’язно  може рідко, а не вербально, тобто у діях, вчинках це відтворення на жаль із показником зашкалювання.  Пізніше діти погано читають у школі, важко переказують текст, творче мислення в них не достатньо розвинуте, вони схильні до агресії, з’являється негативізм.

Про перегляд сучасних мультфільмів, передач лікарі зазначають, що їх  середній час складав у 80-х роках ХХ століття  3-5 годин на тиждень, тобто 5% вільного часу або ж ті самі 30 хвилин у день, які офіційно дозволені дошкільнятам Всесвітньою Організацією Охорони Здоров’я.  

Сьогодні ситуація різко змінилася. За даними ЮНЕСКО сучасні дошкільники 3-6 років зайняті переглядом телевізора, мультфільмів у середньому 3-4 години на день, близько 23-24 години у тиждень. Уявімо, ціла доба у розпорядження дитини-дошкільника і це лише на віртуальне спілкування. Чи не забагато це? Психологи стурбовані тим, що на перегляд мультфільмів витрачається цінний час, відведений на істинно потрібну і важливу діяльність, провідну в дошкільному віці  — гру, на обстеження предметів за кольором, величиною,  вагою. Перегляд телепередач призводить дорідшого читання книжок, втрачається живе спілкування із ровесниками та дорослими.  Якщо не вчити дитину розмовляти на теми життєвого характеру, то як їй в подальшому ладити  та розумітися в потоці  буденного життя?  Проблема впливу телепередач на психіку дитини є болючою. Помічено, що з часом «теледіти» втрачають природній інтерес до подій реального життя. Психологи стверджують, що телеекран для сучасної дитини є не тільки інформатором, а конструктором картини світу. В свідомості малюка відбувається процес переоцінки традиційної системи цінностей. І це зумовлює наступні духовні підміни – виникає агресія до живих істот, формуються цинізм, байдужість до чужих переживань. Жах полягає в тому, що діти внаслідок побаченого можуть вважати насилля нормальною моделлю поведінки. Виходить, що дитина ніби «екранізується» від реального світу, занурюючись у фантастичний.

Хіба не найсолодшими є сни після прочитаної татом чи мамою казки? Ці спогади викарбовуються у пам’яті дітей, залишаються у скарбничці, якою вони скористаються тоді, коли самі будуть батьками. Чудово, коли  ви розповідатимете малюкові казку, гортатимете разом  ілюстрації улюблених книг або роздивляєтеся сімейні фотографії. Малеча просто обожнює дитячі площадки, розважальні центри й атракціони. Каруселі та гойдалки особливо приваблюють дітей. Тож сходіть чи поїдьте і на ці розваги.

Ми розуміємо, що це зусилля батьків, які треба докладати, а отже, трудитися. Однак зробивши їх, ви певною мірою не дозволите калічити малюків марними інформаційними потоками, які не дають поживи ні розуму, ні серцю. Зовсім уникнути медіа-середовища неможливо. Тож давайте  разом прагнути виховувати у дітей культуру споживання інформації.